55

Львів – це завжди незабутня емоція

Вчора десятий пункт summer to-do list втілився у життя і хоч Львів, як розбещене, погодне хлопчисько зустрів дощем та він не в силі був вплинути на моє прагнення потрапити на перший балет у житті.

Я хвилювалася, як дівчисько перед іспитом. Боялася, що не зрозумію сюжету, що три години перетворяться у вічність, що прима впаде та її легкі фуете, фраке перетворилися для мене на глибокі, до самої душі слова.

Костюми, декорації і живі ноти оркестру стали прекрасним доповненням до історії, яка втілювалася на сцені. Мені хочеться ще раз пережити мільярди таких дій та актів.

Захват, ось що я вчора пережила!

44

Ідеальним завершенням дня стали уже традиційні посиденьки із Терезкою та Корицею (Ір, нам не вистачало Тебе!). Кажуть, у житті та соціальному просторі люди різні. Воістину правда!  Бо у житті вони  – в мільярди емоцій, мільйони історій та тисячі усмішок – кращі. І не важливо, скільки разів Ви бачилися, перетиналися, ділилася відвертими розмовами, блукали вулицями та поїдали з однієї банки шоколадне масло. Ці не часті, але ментальні зустрічі для Тебе стають цілими ритуалами.

77

Люблю сміятися, згадувати безглузді моменти, розмовляти про мущинчиків і просто бути з цими дівчатами.

З ними щоразу забувається старе, пробується щось нове, з ними стираються рамки і малюються інші. Вони мій сорт персональних бунтівників.

Дякую Вам, двом Ірам, Тоні, Ярі, Вові, що дали ключі нам у свою квартирку на даху, Петру Неку, Алєжці (я поховала уже кілька котів!) і Львову, що вкотре прийняли та подарували незабутні емоції. Здається, Львів – це завжди незабутня емоція. Одна!

33

PS А ще я зрозуміла, що мені ніде так легко не пишеться, як у Сан-Франківську і свій кращий текст я ще напишу тут. Відчуваю!