чиж2

Оксана Чиж: “Спочатку ж просто щось робилося, а вже потім воно почало якось називатися”

В дитинстві я хотіла писати сценарії для рекламних роликів.
Остання прочитана книга: Харукі Муракамі «Норвезький ліс»
Остання переглянута кінострічка:  «Скотт Пілігрим проти всіх»
Країна, в якій б жила: Норвегія. Відчуваю себе на 100% північною людиною.
Улюблена кухня: я люблю поїсти.

Оксана Чиж – один із засновників рекламного агентства Birds, організатор низки Франківських івентів, як «Пожирачі», Dresscrosing  та Wakeup. Широко відома у вузьких колах. 

Оксано, Ти деякий час проживала в США, а після повернення дуже довго шукала себе у виборі професії. Чи не було у планах  залишитися за кордоном рідної країни і втілювати всі свої ідеї там?

Коли Ти їдеш кудись, розвиваєшся, набуваєш більшої цінності для себе, то повертаєшся з новими силами і можеш щось реалізовувати тут, тому що жити і не виїжджати із Франківська також важко. В якийсь момент стає складно дихати.
Знаєш, Україна як terra incognita. За 23 роки своєї незалежності вона стала величезною платформою для реалізації різноманітних задумок. Зараз хоча б щось робити тут – дуже актуально. Якщо у Європі Ти можеш просто долучитися, то в Україні Ти можеш створити.

Щодо освіти, то на першому курсі політології мені захотілося стати журналістом, а на першому році навчання на журналістиці я зрозуміла, що хочу займатися рекламою.

111

І саме в цей момент зародилася ідея створення Birds?

Наприкінці першого курсу у нас було завдання зняти репортаж про куріння. Я вирішила, що робити репортаж буде нудно і запропонувала Каті (друга пташка – Ю.К) зняти соціальну рекламу  «Nosmoke». Після цього, чисто випадково розпочалися перші комерційні замовлення, і так це порочне коло закрутилося на два роки.

Власне, як такої конкуренції у Франківську немає і ринок для Вас був і залишається повністю відкритим. Чи не створювало це якихось перешкод конкурувати із самими собою?

Справа в тім, що таких понять  як Івано-Франківський ринок чи конкуренція немає. Те, що ми робимо ми почали усвідомлювати наприкінці першого року. Спочатку ж просто щось робилося, а вже потім воно почало якось називатися. Наші перші відео були неусвідомлені, і ми лиш починали реалізовуватись.
Щодо ринку, поняття реклами, усвідомлення себе як відео-продакшном – все це почало приходити із часом, поступово, а зараз це усвідомлення уже є.

Як, власне, зароджувалися ідеї роликів?

Індивідуальний підхід до кожного відео. Як я казала – більшість того, що ми знімали було комерцією, тому що на свої проекти було потрібне  фінансування, і так як ми старалися дати щось своє, то більшість ідей були випадковим вибухом, аніж надуманим процесом. До того ж, на початку ми підходили до цього дуже непрофесійно, оскільки все це було в якомусь хаотичному порядку і нам здавалося, що так буде добре. Якогось маркетологічного чи стратегічного прорахунку не було. Ми просто пробували!

Пташки у мене завжди асоціювалися із рекламою, а потім я дедалі частіше почала помічати, що Ви організовуєте івенти, як Dresscrosing чи «Прокидайся». Чому, власне, відбувся цей перехід?

Все розпочалося із рекламного івенту у Києві, де один із спікерів демонстрував підбірку рекламних відео. Ми побачили, як круто і позитивно реагувала аудиторія і вирішили розбавити провінційні, Франківські вечори, організувавши автономні вечори рекламодавців.
Це знов ж таки, як із рекламою, ми спершу робили, а потім розуміли, що це важливо. Після цього в нас з’явився смак до організації. Працює це таким чином, що якщо люди приходять, значить це комусь потрібно.
Згодом стало нудно організовувати таке одноманіття, як «Пожирачі» і ми вирішили взятися за Dresscrosing.
«Прокидайся» – це була більш свідома ідея, ніж попередні. Ми декілька разів відвідували IdeaBreakfast у Львові та Києві і захотіли, щоб вона втілилася і у Франківську. Наша мета – децентралізація культурних явищ в Україні і розвиток локального життя. В тому плані, що більшість всього цікавого та культурного відбувається у більших містах, і наші місцеві люди не звикли до таких подій. Ці люди не мають можливості відвідати івенти такого формату, без поїздки у Київ чи Львів. І, як на мене, це несправедливо! Власне, так і зародилися «Прокидання».

Взяти на себе нішу виховання франківської молоді у такому дусі, як Ти кажеш, дещо дикому, не накочував на Тебе страх?

Страшно. Мені постійно страшно! (сміється)

222

Ви працюєте разом із Катею. Нога в ногу йдете разом від самого початку створення Birds і всіх подальших івентів. Чи  часто ви  сперечаєтеся, і чи впливає це на Вашу дружбу?

Сперечаємося! Ми взагалі перебуваємо з нею у постійному процесі дискусій. Знаєш, мені якось складно сказати чи це впливає на дружбу, бо я не сприймаю нас як друзів. Ми настільки вжилися за ці два роки у проект, що дружба перетворилася на симбіоз ідей.

Чи були моменти, коли гроші керували Вами, і Ви обирали проект, який більш прибутковий, чи все ж таки ідея відігравала важливу роль у створенні продукту?

Ідея добре, але їсти хочеться. В тому плані, що часто брали замовлення з комерційними перевагами тому що годувати себе за рахунок подібного проекту (Пожирачі, Dresscrosing – Ю.К.) досить важко. І час від часу, доводиться домовлятися із собою. Варто розуміти, що за творчістю, у більшості випадків, не стоїть фінансування.

444

От Ви відчули на собі що таке визнання: пташок сприймають, пташок люблять, а як справляєтесь із когортою людей, які не розуміють, що і навіщо Ви робите…

…ми, власне, теж до цієї когорти відносимося.

І як справляєшся із критикою?

Насправді, на це дуже сильно впливає гармонія всередині. Те, в яких Ти стосунках сам із собою. Були моменти, коли це якось  лякало, пригнічувало, але потім Ти входиш у якийсь вакуум і дуже спокійно та філософсько до цього відносишся.

Розкажи будь ласка, які ідеї чекають на нас далі чи це знов ж таки сумбурний процес якісного продукту?

Ми закриваємо проект Birds до кінця липня. Два роки назад ми почали із відео-продакшну та ввійшли в це порочне коло, але було забагато нюансів і продовжувати було б не дуже правильним рішенням. Через цю провінційну обмеженість можливостей і фінансування не виходить створити той продукт, який зароджується в голові.

333

Але ж зажди, ринок настільки відритий і великий, чому ж не можна «випустити» Birds на всю Україну?  Що зупинило Вас?

Потреба зробити перерву і повчитися. Тому що є відчуття, що не вистачає знань і вмінь, а по-друге, коли створюєш проект, не маючи 100% знань і розуміння того, що саме Ти створюєш, згодом Тобі важко все це трансформувати, переробляти.

 Ну і на завершення, що надихає Тебе?

Все дуже просто – люди. Останнім часом я абстрагуюся від непотрібних контактів і по крупинках збираю тих, з якими мені цікаво. Власне, ці люди стають для мене великою цінністю і їхні маленькі історії стають для мене одним із джерел натхнення. Людина – це ж сукупність великої кількості маленьких історій.