аааааа

Французьке виховання

Французьке виховання – історія Памели Дракерман, американської журналістки, яка переїжджає із динамічного Нью-Йорка до шанелівського Парижу і після невдалої відпустки із донькою та чоловіком починає досліджувати відмінності між американським та французьким вихованням.

Одна із найжіночніших книг, які мені довелося читати за останній час. Історії просякнуті відвертістю, щирістю та цим специфічним французьким шармом, який не може не приваблювати. Під час читання я проводила тонку паралель із категоріями власного життя і вкотре висловлюю подяку своїм батькам за те, що приділили так багато часу моєму майже французькому вихованню.

коли в дитині впевнені батьки, вона й сама стає впевненішою

1. Bonjour

Як часто Ви вітається із продавцем у супермаркеті? Як часто Ви дякуєте водієві маршрутного таксі, а просите вибачення у людини, яку ненароком зачепили на вулиці?
У французів, виявляється, є чотири чарівних слова: s`il vous plait (“будь ласка”), merci (“дякую”), bonjour (“привіт”) тa au revoir (“до побачення”). Вживання bonjour є основним кроком до того, щоб Тебе вважали французом. Більше того, ці загальнонаціональні правила французи вважають першим кроком у стосунках, неначе ось цим bonjour, Ти виражаєш свою повагу до людини та прагнення спілкуватися з нею цивілізовано.

2. Спілкування

Титаном французької педагогічної думки вважають – Француазу Дольто, яка вперше висловила думку, що з дітьми потрібно спілкуватися. І то не важливо в яслах вони чи завершують перший клас, ходять чи тільки споглядають на світ зі своїх колисок.
З дітьми незалежно від віку потрібно спілкуватися про Світ і Всесвіт, про погані звички і про дівчат, про суспільні проблеми і побутові справи. Спілкування виховує, розкриває широти і дає відчуття важливості хоч і наївної, але думки.

французьке виховання

3. Ні

Я не знаю як часто Ви помічаєте, але я останнім часом дуже (незаперечую того фатку, що це вплив книги), як діти репетують, коли не отримують того, чого хочуть, як безжалісно маніпулюють батьківською любов’ю, щоб отримати бажане.
У Франції це не прийнято. Мамине, таткове – “ні” виражає усю авторитетність (не плутати із авторитарністю) і дозволяє дитині сфокусувати свою увагу на чомусь іншому. Щоб стати лідером (авторитетом) для дитини, Ви повинні стати його другом. Якщо караєте його/її і відправляєте у кімнату, то повинні і самі піти у цю ж кімнату. Дитина повинна зрозуміти, чому вона не може отримати це зараз або взагалі. Як це зробити? Читайте пунктом вище.

Якщо Ви надто дбаєте про дітей і позбавите їх будь-якого дискомфорту, то лише приречете на більші нещастя

4. Сім’я – кар’єра. Кар’єра – сім’я.

Абсолютно нормальним, більше того необхідним явищем є те, що жінки у Франції віддають своїх дітей у ясла із 4-х місяців, самі ж повертаються до роботи. Статус мами не робить їх домогосподаркою. Вони ж і надалі стрункі, із шанелівським ароматом – мадами. Жінка не прив’язує себе до дитини і дитину до себе.
Норми виховання у Франції часто називають занадто жорсткими та прагнення жінки до подальшого розвитку сприймаються буденним явищем. До того ж, неможливо не погодитися, що фінансова незалежність жінки демонструє її самоствердність.

5. Режим

Чіткий режим дня, харчування є загальнонеобхідними засобами для нормального розвитку дитини. Французькі діти їдять 4 рази на день і “роблять свої ночі” (Батьки із 3-ьох місячного віку не реагують на плач дитини вночі. Таким чином, виховують “культуру сну”).
Ну і звісно, не дають печиво дитині, щоб вона мала чим зайнятися в той час, коли мама поговорить із коліжанками.

Діти – відображення своїх батьків і те скільки Ви вкладете у них, і вимірюватиметься їхнє  “французьке виховання”.

P.S Текст написаний з думкою про найціннішого вчителя у житті – мами.