Сан
Знаєте, вкотре повертаючись у це місто, я розумію, як сильно я в нього закохана. І то не важливо з яких Парижів, Варшав, Тернополів та Чернівців я повертаюсь, важливо, що я завжди сумую, коли на відстані, а коли тут, то смакую його повільними, затяжними порціями.
Ця любов зіткана із ранків та вечорів, людей, які мене оточують і мотивують та ідей, які тут народжуються.
І от читаючи блог однієї Херсонської дівчини, яка так закохано розповідає про Париж, я подумала, чому б і мені не знайомити українців із тим, у кого 4 роки тому я закохалася з першого погляду. Із моїм Саном. Неідеальним інфраструктурно, занедбано архітектурно, але таким енергійним, молодим і справжнім.
1. Архітектура
Франківськ часто називають “меншим братом Львова”. От тільки Львів такий шумний, навіть із затишними кав’ярнями, такий динамічний, навіть із пішохідною, центральною зоною, такий чужий у плані поглядів. Але в кожного своя любов.
Пам’ятаю, ще на другому курсі, беручи участь в одному польському проекті, я писала легенди про Франківськ. Із маленькою книгою, яку порадив мені Василь Карп’юк, я пізнавала місто. Гадаю, це стало першою причиною, щоб закохатися у нього.
У Франківську більш ніж вдосталь легенд, тільки навпрочуд Львова ми не вміло ними користуємося. І це не у плані комерції, а у плані ідентифікації. Впевнена, що мало хто навіть із корінних Франківчан чув про будинок, який продали за пачку цигарок, або що славнозвісне місце зустрічей, як “біля Фонтану” було алеєю закоханих.
Маю надію, що одного дня гуляючи моїм архітектурним маршрутом Ви відчуєте це місто так сильно, як відчуваю його я.
2. Заклади
А Ви знаєте, де найкраще капучіно у місті? Еспресо? Смородинове вино?
Виходячи за рамки “23 ресторанів” описуватиму заклади, кав’ярні та паби. Не зазіхаю на місце головного ревізора України, але одразу ж пригадую репліку моєї тернопільської коліжанки, після ситуації із яблучним пирогом у Бункермузі: Я знаю, хто замінить Фреймут, коли вона помре.
Ну і може одного дня Ви зустрінете мене у кав’ярні за роботою над новим маршрутом по Сані.
3. Сувеніри
Ми, певно, найбідніше, сувенірне місто. Якщо зі Львова можна привезти чоколяду, із Файного – магнітик Тернопільського моря, то із Сану ні чоколяди, ні магнітика не дочекаєшся. У Сані вже жартують, що це добрий бізнес, але чомусь ніхто не береться за нього. Ну, окрім Теплого міста, який зовсім нещодавно презентував проект – теплі поштівки. Вболіваю і маю надію, що одного дня Ви отримаєте теплу поштівку із Сану з Саном.
Знаєте, мені часто здається, що люди настільки забігані у своїх щоденних справах, що забувають насолоджуватися, пізнавати та досліджувати місто в якому живуть. Тому, для Вас – це стане корисною інформацією, роздумами і можливо мотивацією, щоб писати й про свою “маленьку країну”, а мені черговою причиною, щоб ще дужче закохатися у місто, яке виховало у мені мене.