Mark

Марк Лівін: “Письменник, у першу чергу, повинен бути психологом”

У дитинстві хотів бути юристом
Остання прочитана книга: «Как хорошо писать» Уильям Зинсер
Остання переглянута кінострічка: «Порятунок містера Бенкса»
Улюблена кухня: українська
Країна в якій хотів би жити: Україна

Марк Лівін – сучасний український письменник-прозаїк, блогер, лауреат літературного конкурсу видавництва “Смолоскип” (за 2012 рік). Автор книги “Життя та інша хімія”, збірки коротких оповідань “Книжка”, а також ще не опублікованої – “Люди погоди”.

Скажи, будь ласка, як розпочався Твій творчий шлях, і коли з’явився Марк Лівін?

Творчий шлях почався на кухні у Києві три роки тому, коли ми з моїм товаришем Женею Чичановським сиділи, їли смачні пельмені й Женя сказав: слухай, у мене гарний голос, а в Тебе є гарний текст, давай ми щось спробуємо із цього зробити. І він взяв і записав один із моїх текстів і, власне, тоді почався творчий шлях Марка Лівіна. Тоді поряд зі мною знаходилися люди, які вірили, що я дійсно можу щось робити і те, що я роблю заслуговує того, щоб люди це чули. Ми записали цей текст, щоправда тоді ще не було таким популярним робити блоги і пабліки. Я просто створив свою групу у Vkі виклав туди цей текст. І все понеслося такими темпами, яких я ніколи не міг би очікувати.

Чому саме Марк Лівін? Що означає це ім’я?

Воно має два значення: Марк – це моє улюблене ім’я, і саме так я хочу назвати свого сина, а Лівін означає живий.

 Що було причиною Твого переїзду до Києва?

Напевно, якийсь імпульс. Я не можу сказати, що це був послідовний чи виважений крок, просто було бажання комусь щось довести. У той час хотілося показати людям, що Ти не є тим, ким вони Тебе бачать – хотілося стрибнути вище голови.

Ми сиділи в Хрущі на Вежі з Женею, і я сказав: «Женя, ми переїжджаємо до Києва». Женя на той момент був працевлаштований, а в мене нічого не було. А він такий: «Та шо Ти гониш?». І справді, минуло буквально два місяці, і ми переїхали у столицю. Це було моє особисте бажання.

Женя повернувся в рідний Франківськ, Ти – ні…

У Жені інші цілі.

Mark-Livin2

У Києві вже творилися тексти. А що було мотивацією цього процесу писання?

Кажу чесно – це було бажання довести певному колу людей, які тоді знаходилися поряд, що я щось можу, і що в мене є талант. А потім це бажання плавно переросло у справу, грубо кажучи, всього мого життя. І в той момент, повторюсь, це було бажання стрибнути вище голови. Я писав не тому, що пишу, це був зовнішній імпульс, який заходив в мене, і він мене проводжав до того, щоб щось робити.

Але чи вийде якісний продукт, якщо мотивом виступить прагнення довести зовнішньому середовищу своє вміння?

На той момент так було. До того часу, поки я не зрозумів для чого все це насправді відбувається. Можна вдавати що завгодно, можна побудувати із себе будь-кого, але питання «Чи буде Тобі із цією людиною добре?!» Я зрозумів, що я не буду добре почуватися до того часу, поки я не буду собою, бо мені доведеться постійно щось вдавати.

Зараз текст – це можливість ретранслювати інформацію, яку я бачу навколо, іншим людям. Для мене творчість – це можливість знайти відповіді на запитання, які мене хвилюють.

Mark-Lvivn3

Твоя перша книга «Життя та інша хімія»  – це любовна історія із драматичним кінцем. Це правдива історія?

Це правдива історія. Правдива настільки, на скільки можна в реалі собі це уявити. Це також була одна із причин, чому я переїхав до Києва, бо Франківськ дуже тиснув, у цьому питання. Я розумів, що змушений змінити зовнішні декорації, спробувати пережити цю історію. Прожив я її тут (ІФ – Ю.К), а пережити хотів її у іншому місті.
Історія правдива. І я надзвичайно вдячний їй за те, що вона була у моєму житті, бо якби не було цієї історії, ймовірніше не було б і мене, Марка Лівіна.

Процес написання  – це довготривалий процес, чи для Тебе це – емоційний сплеск?

Я завжди коливаюся у відповіді на це запитання, бо як письменнику мені хочеться сказати, що книга повинна мати свій структурний план, і тоді все буде чітко та зрозуміло. Можна багато про це говорити, але все це буде неправдою, бо я так жоден текст не написав. Для мене текст – це емоція, книга – це емоція. Мабуть, це той парадокс, через який я не можу дописати третю книгу – роман. У мене якийсь внутрішній параліч. Якби я був тим письменником, який складає структурний план, я, мабуть, давно зміг би написати. А оскільки, я із тих письменників, які перш за все покладаються на емоції, на те, що відчувають, то досі цього не зробив.

Mark-Lvivn4

 Жінки часто провокують у Тебе ці емоції?

Справжня сутність жінки – це конфлікт. Це можливість переосмислити самого себе поряд з нею.

Цього місяця виходить нова книга – «Люди погоди». Вона за участі Твого друга…

А звідкіля Ти це знаєш? Насправді, дуже мало людей знають про це.
Так, це людина, яку я можу віднести до розряду друга. Ваня Байдак – молодий, львівський письменник, який дуже вдало дебютував минулого року. І «Люди погоди» буде написана в парі з ним, а також з Ромком Штігером.

Про що ця книга?

Це історії про погоду. Про те, що нас кожного дня оточує, на що ми часом не звертаємо уваги, але воно є. Про те, що формує наш внутрішній стан і нашу погоду: всередині, в голові, в душі. Це збірка коротких оповідань, близько 50-60 теплих історій.

Третя книга – це роман. Про що вона і коли можна її очікувати?

Це величезна повість-метафора. Вона про двох братів, які відбудовували батьківський будинок, у якому провели не дуже щасливе дитинство. Після смерті батька вони вирішили цей будинок відбудувати і продати. Вони відбудовують будинок, кожна деталь якого пов’язана з їхньою історією: що і коли було з тим, що є зараз. Можливість переосмислити те, що в них було в минулому і стало в теперішньому. Відбудовуючи будинок, вони відбудовують самі себе.

Наскільки письменник виступає психологом?

Напевно, це залежить від того, який письменник. Якщо Ти пишеш нон-фікшн про медицину, чи Ти займаєшся публіцистикою, навряд чи Ти задаєшся питаннями моралі. А якщо Ти пишеш художню літературу, то Ти повинен тонко розбиратися у тому, яким чином будується уявлення про ті чи інші речі, обставини. Як на мене, це величезна проблема української літератури – молоді автори часто імітують цей процес. У першу чергу, письменник повинен бути психологом для себе.

Mark-Livin1

Зовсім нещодавно Ти повернувся із Швеції. Скажи, будь ласка, що змінилося в Тобі, що змінилося у сприйнятті цієї країни, чого не вистачає нам, українцям?

Нам не вистачає слів і терпіння. Я би навіть назвав це толерантністю, як таке комплексне поняття.

Які Твої принципи життя, і чи змінилися вони після приїзду?

В мене їх немає. Я відкритий завжди до того, аби змінювати себе, якщо це іде мені на користь. Я не можу сказати, що дотримуюсь якихось чітких канонів. Звісно, є поняття, яким я надаю перевагу. Я завжди на перше місце кладу любов. Це сутність Всесвіту і всього того, що ти можеш сприйняти.

Що надихає у житті?

Хаос. Життєвий хаос і ці обставини, які якимось чином виникають, і Ти до цього неготовий.