5_Poglyadiv

Про освіту

Доволі часто я чую від студентів, що система освіти в Україні не відповідає сучасним запитам, тому вирішила розпитати різних за віком, статусом (випускників і ще студентів), з європейським досвідом та іноземців, які проходять практику у нас в країні, які освітянські проблеми існують і яким чином їх вирішувати.

романРоман Фіщук

випускник ІФНМУ
University College London, Ear Institute

Про проблеми:

Як на мене, у нас освіта не пристосована до життя. Вона не практична, а більш академічна. Особливо сьогодні, коли людина може почати з однієї професії, а протягом життя змінити її декілька разів. Тому, гадаю, одна академічна освіта не відповідає вимогам сьогоднішнього життя.

Про освіту в Європі:

Оцінювання знань відрізняється від того, як оцінюють у нас. За кордоном це переважно есе, в якому Ти повинен не просто погодитися з чимось, Тобі потрібно критично поставитися до наявної інформації і пропагувати нові ідеї. Ще одне завдання, яке часто зустрічається під час навчання, – це робота в групі. За кордоном дуже цінують командну роботу. Тому ми регулярно готували презентації групою з 4-5 людей.

Проведення лекцій в більшості відбувається так, як і в нас, але існує онлайн база, куди завантажуються усі навчальні матеріали і ці навчальні матеріали завантажуються за два-три дні до лекції, щоб студент зміг підготуватися та подивитися про що йтиме мова.

Про вік:

Не знаю наскільки вік, але сама зрілість та психологія людини є одним із елементів успішного навчання. Тому, що за кордоном молодь дуже швидко визначається чим би вона хотіла займатись. На прикладі США. Діти у віці 14-15 років знають, ким хочуть бути. І навіть, якщо вони змінять свою думку – скептично до них ніхто не ставитиметься.  Бо основною цінністю є прагнення людини бути щасливою. І вона буде щасливою тільки тоді, коли буле робити те, що їй подобається. Тому, якщо людині це приносить якісь психічні, психологічні проблеми – це може бути причиною, щоб змінити свій фах.

Про взаємовідносини між викладачами та студентами:

Набагато простіші. Немає великого розмежування, між професором та студентом. Професори доволі часто  заохочують, щоб Ти до них звертався, писав їм листи, e-mail’и і уточняв. Така комунікація – генерує нові ідеї, тому, що тільки в дискусіях можна їх знайти .

З чого розпочати зміни:

Використати потенціал українців, які провчилися вже закордоном, а нас приблизно 400 тис. людей, і впровадити ці зміни, які будуть актуальними для нашої системи освіти. Важливо також, щоб вся ця навчальна база була не так в паперовому вигляді, як у електронному. Це набагато спрощує і зменшує витрати. Гадаю, що розвивати систему освіти в Україні повинні тільки ті, які хочуть це робити – фахівці та ентузіасти. І останнє, гадаю, чим більше українців будуть мати доступ до навчання за кордоном, тим краще буде для нашого майбутнього.

Університет мрії:

Життя.

сергій м

Сергій Меткий

Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника
інститут історії, політології та міжнародних відносин

Про проблеми:

Проблеми в рамках, людях та свідомості. Особливо в рамках, які накладають нам школи, університети та більшість усього викладацького середовища. Тобто вони заганяють нас в такі ситуації, де ми повинні діяти згідно з системою. Як наслідок розвивається боязнь зробити помилку, а не діяти по своїй волі і створювати щось нове та креативне.

Про взаємовідносини між викладачами та студентами:

Викладачі доволі часто не йдуть на контакт зі студентами: не тільки в університеті, але й поза його межами, вбачаючи у студентах – людей з ембріональним рівнем інтелекту. Не розуміючи того, що більшість знань та життєвого досвіду можна передати студентам в процесі неформального спілкування, аніж під час лекційного заняття.

З чого розпочати зміни:

Варто усвідомлювати, що будь-яка освіта повинна застосовуватись в подальшому житті. Тому, варто зменшити кількість “сухих”, не зовсім профільних предметів. Натомість збільшити профілюючих, насамперед практичних занять. По-друге, надати можливість студентам особисто вибирати предмети. По-третє, замінити типові курсові-дипломні, наприклад, на написання статей. На мою думку, написати доволі хороший текст, який буде новизною і щоб він сподобався, набагато важче і корисніше, аніж написання курсової. Та ще безліч пунктів, щодо реформації та креативності освіти, але це вже питання до більш компетентних людей, аніж я.  Доволі хорошу та мудру думку, щодо реформації освіти висловлюють: Logan LaPlante та Ken Robinson.

Університет мрії:

Гоґвортс.

Наталя

Наталя Щепанська

ІФНМУ
лікувальна справа

Про проблеми:

Є декілька елементів, які, на мою думку, варто змінити:

1. Вступ.

У нашому університеті навчається, насправді, велика кількість студентів, але далеко не кожен із них зацікавлений у медицині, і не кожен усвідомлює всю значущість навчального процесу та професію медика загалом. Є  частка і тих, хто вступає сюди не за власним бажанням. Тому, я вважаю, варто підвищити планку (прохідний бал) для вступу, аби у медичний університет поступали ті, хто справді старається та прагне вчитися.

2. Лекції.

Часто лектори скаржаться на шум в аудиторії і незацікавленість студентів у лекційному матеріалі. Тому, гадаю, доцільним було б запровадити вільне відвідування лекцій. Можливо, кількість слухачів зменшилася б, проте, лектори змогли б викласти матеріал зацікавленим студентам.

3. Проекти та програми обміну досвідом.

В університеті, час від часу, студентське самоврядування організовує поїздки та наукові конференції в інші країни.  Але, хотілось б, щоб діяли проекти з поїздками в іноземні медичні заклади, метою яких буде показати і розказати про сучасні медичні технології, новітні методики лікування.

Про диплом:

Якщо людина вступає в університет виключно заради диплому, то медицина насправді не той варіант. Пам’ятаю, як викладач на одній з пар сказав: «Медиків поділяють на три категорії: перша категорія – це лікар від Бога, друга категорія – з Богом і третя категорія – лікар не дай Боже».

З чого розпочати зміни:

Я більш ніж підтримую думку: “хочеш змін – починай з себе”. Якщо Ти вже поступив в медичний – то вчися і втягуй в себе всі навчальні “соки” (бо скаржитись кожен може, а для вивчення матеріалу потрібні зосередженість, зацікавленість і час). До речі, оскільки ІФНМУ підпорядковується Міністерству охорони здоров’я України, то про кардинальні зміни ми можемо говорити, коли вони будуть у медицині загалом, бо українська медицина, в порівнянні із медициною Європи чи навіть Америки, дуже відстає в плані діагностики, лікування і загалом підходу до пацієнтів.

Університет мрії:

Вроцлавський та Віденський медичні університети

сергій

Сергій Гаврилюк

випускник ІФНТУНГ, програмна інженерія
Університет інформаційних технологій та менеджменту в Жешові (WSIiZ), комп’ютерна інженерія в мультимедіа

Про проблеми:

Проблеми, як такі, вбачаю як у людях, які викладають, так і в тих, що слухають їх лекції. Досить багато професури зневажливо ставиться до студентів, вважаючи їх «нижчесортними», до того моменту, поки вони не випустяться. Як тільки студент отримує диплом, вони його одразу починають поважати. Не зрозуміло правда, що змінює цей папірець, але так у нас є. Відповідна реакція студентів на таке ставлення до себе – неповага до викладача, він не являється авторитетом, до нього не прислухаються, як до професіонала, на нього не рівняються.

Дуже багато лекцій написані двадцять (тридцять, сорок) років тому і зараз не є актуальними, а приклади, що там наводяться, мають кількадесятилітню давнину. Принаймні на моїй спеціальності, а це інформаційні технології, комп’ютерна та програмна інженерія, таких дуже багато. Доволі часто професори читали нам лекцію «під диктовку» із своїх старих конспектів і, сидячи на парі, ми займались тупим переписуванням та думали: «Дядьку про що Ти говориш?! Для чого нам це знати?! Таке було 20 років тому, але зараз все інакше!»

Про освіту в Європі:

Для початку, що відрізняє європейський вуз від українського – це ставлення викладачів до студентів. Вони вважають кожного студента таким же учасником навчального процесу, як і себе. Другий чинник, це можливість обирати предмети. Наші освітяни можливо й компетентні у складанні навчальних програм, але ніхто краще не знає за людину, що їй подобається, а що – ні. Також показовим чинником є вік студентів: від 18-19 років ( нас «батьки відправляють» в 16-17) до 26. Це дозволяє студентам більш свідомо підійти до вибору напрямку навчання, та, відповідно, бути більш зацікавленим успішно закінчити ВУЗ.

Також ніхто не сварить студента за те, що він паралельно навчанню працює. Навпаки, можуть на сесії більш лояльно ставитись, якщо робота ще й по спеціальності. А ще при університетах є достатньо різноманітних клубів за інтересами, де студенти самі збираються поза навчанням та обговорюють цікаві для них теми, наприклад новітні технології, фільми, фотографія, економічні проблеми, політика, європейська інтеграція, історія та інші. В моєму університеті є навіть своя радіостанція та цілий редакційний відділ газети. За активну діяльність в таких клубах студенти мають додаткові пункти, які потім дозволять отримати стипендію.

З чого розпочати зміни:

Треба починати із садків. Саме там формуються зараз майбутні школярі, а потім і студенті та викладачі. Також треба змінювати систему, бо дуже часто саме вона вбиває бажання студентів навчатися.

Університет мрії:

Робота. Університет вчить теоретичним підходам до вирішення проблем сферичних коней у вакуумі. А коли Ти приходиш на роботу, то отримуєш досить конкретне завдання і в Тебе немає написано, як його вирішити, Ти повинен думати сам.

катажина

Katarzyna Maria Walasek

Uniwersytet Jagielloński, Wydział Studiów Międzynarodowych i Politycznych, Instytut Rosji i Europy Wschodniej, studia doktoranckie

Про освіту в Європі:

Мені здається, якщо порівнювати дві системи освіти – українську і польську, то значної різниці не відчуєш. Думаю, трішки по-іншому виглядає система освіти, якщо говорити про тривалість навчання, бо ми навчаємося за болонською системою, а це три роки бакалавру і два роки – магістратури.

Болонська система – це позитивне явище для студентів, бо після трьох років навчання кожен студент може обрати собі іншу спеціальність. Доволі часто за три роки навчання Твоя зацікавленість може змінитися і Ти маєш можливість вивчати те, що цікавить Тебе зараз, на даному етапі. Напевно, болонська система дала нам багато програм по обміну в інших країнах. Бо, по-перше, студент, може швидко навчитися мови у тій країні, де перебуває на обміні, а по-друге, Ти звертаєш увагу на інші культури та навчаєшся інших способів життя.

Про вік:

Мені здається, що у нас студенти старші, аніж у Вас на два-три роки. А зараз, коли у нас можна навчатися на двох, трьох спеціальностях, то студент доволі часто має навіть 25-26 років. З однієї сторони – це  позитивно, бо в молодому віці Ви можете вже працювати, як спеціалісти, які здобули диплом, а з іншої – у такому віці Ти не так часто знаєш, чим хочеш займатися і яку спеціальність обрати для майбутнього.

Про оплату:

Навчання на стаціонарі державних університетів є безкоштовним. Та близько двох років тому у нас впроваджено закон, що тільки найкращі студенти можуть навчатися на другій спеціальності безкоштовно, а решта – повинна платити. Щоправда зараз визнано це неконституційним рішенням, тому найвірогідніше наступного року друга, третя спеціальність знову для студентів будуть безкоштовна.

З чого розпочати зміни:

Коли ми переходили на болонську систему освіти, то в першу чергу повинні були здійснити ряд реформ у своїй шкільній освіті, пристосувати програми навчання до того, щоб перейти на три річне навчання в університетах.  І щоб перейти на систему: “три плюс два”, потрібно було добре подумати, які предмети будуть для бакалаврів,а  які для магістрів.

Якщо мова йде про Україну, то в першу чергу, варто поміркувати, яка освітня модель найбільш підходить до сьогоднішньої ситуації, а також потребам і можливостям суспільства. Добре було б, якби Ви, користувалися досвідом інших і аналізували проекти та помилки. І, звісно ж, брали під увагу власні можливості.

Університет мрії:

Насправді, в кожному університеті можна знайти щось, що буде цікавим для Тебе. Важливішим є бажання.