yuli

Великі романи XX століття

Любов не підвладна жодним мовним семантикам, рокам, століттям чи вікам, людським бажанням і вечірнім, щирим молитвам. Не кожен в змозі відчути її, але той, хто обдарований цим талантом – німий у описанні.

Любов – це, коли він заставляє одягнути його світер, бо на вулиці мороз, коли Ти зариваєшся носом в ковдру, бо вона пахне ним, а він, у свою чергу, телефонує, щоб пожалітися у відсутності Твого аромату на його сорочці.
Симбіоз дружби і пристрасті. Любов!

W.E.

Йому було 36-ть, коли він вперше побачив її – худу, не надто красиву, розведену, але дуже витончену, із притаманним тільки їй шармом – американку. Їхню любов називають “романом століття”, а він, у свою чергу, став драмою для кожного із них.

Після смерті батька, у недалекому 1936-ому, Едуард VIII став королем. Всупереч упередженості країни, родини та парламенту, він бачив її своєю королевою. Двічі розведену американку. Це був виклик для консервативної Британії, тому, зібравши в кулак сміливість, твердість у переконаннях і всю свою любов до неї, – 10 грудня 1936 року король Британії виголосив одну із найдраматичніших промов в історії країни:

“…Я знайшов неможливим нести тяжкий тягар відповідальності і виконувати обов’язки короля без допомоги і підтримки жінки, котру я кохаю”. 

Скільки відданості, сміливості, любові у цих словах та розуміння, що це – жертва про яку говоритимуть століттями, досліджуватимуть роками, засуджуватимуть та якою будуть захоплюватись. Я не знаю чому, але я весь час думаю про жертву, яку принесла вона, а не він. Про жертву, яку не коронують, яка не вимірюється матеріально  і  за своєю суттю – безцінна. Вона принесла найдорогоцінніше – час та жіноче, таке тендітне  і сміливе у переконаннях, – достоїнство.

Про цей роман ще довго говоритимуть, писатимуть у книгах, аналізуватимуть у архівах та одне залишається очевидним – любов не засуджують, не критикують, на неї не сердяться і з неї не сміються. Її бережуть близько біля серця, або ж і у самому серці.

Едуарду VIII було 36-ть, коли він вперше побачив Уолліс Сімпсон. Двічі розведену американку.

yulia

Принцеси також плачуть

Нью-Йорк. 1956 рік. Центральна вулиця, як завжди, багатолюдна і шумна. В натовпі людей – невисокий, повний, в елегантному чорному пальто – чоловік простягує своїй супутниці обручку зі словами: “Виходь за мене!” Впевнена, мало хто із людей помічає  їх, а для маленької країни на півдні Європи – це стає доленосним рішенням.

Вона була бажаною актрисою Голівуду, на перший погляд – беззахисною і наївною, а  всередині – палкою, гарячою жінкою, яка прагнула любові та пригод. Альфред Хічкок говорив: “Вона, як вулкан під снігом. За її холодом ховається неймовірний жар пристрастей”.

У 1956 року голівудьска зірка вийшла заміж за князя Монако. Спершого погляду, це здається ідеальним завершенням казки та якщо “придивитися” ближче, то цей союз був нічим іншим, як розрахунком. Всередині 50-х Монако потерпало від економічної кризи і шлюб із відомою актрисою міг допомогти збільшити потік туристів, а разом із тим покращити економічну ситуацію у країні.  Маленькій, тендітній блондинці це вдалося. Наприкінці 50-тих Монако стає чи не найпопулярнішим туристичним місцем для відпочинку у Європі.

І тут я задалась питанням: “Що отримала білявка? Славу, яка у неї була, багатство, на яке вона не жалілася чи, можливо, любов, яку вона губила у поцілунках своїх коханців?” Княгиня Монако отримала самотність, розбещених дітей і байдужість від чоловіка якого любила.

Думаю, в такі  моменти вона роздумувала, як мало означає для любові – багатство та статус і як багато – внутрішній спокій та чоловіча, така бажана для кожної жінки, підтримка. 

В 1956 році на центральна вулиці Нью-Йорка найбажаніша акторка Голівуду, Грейс Келлі, відповіла на пропозицію князя Монако Реньє III : “Так!”

YNYNudxzBCE

4LmJn78DjDA

Поціловані Богом

На початку роману її добра подруга, Лана Тернер, сказала: “Врахуй, цей сучий син не вміє любити”.

Вони познайомилися в 1953 році на прем’єрі кінострічки “Джентельмени надають перевагу білявкам”. Зеленоока брюнетка Голівуду, із тигровим єством, яка “гуляла” сама по собі і “містер голубі очі”, музика якого збуджувала мільйони жінок. І як би це дивно не було, але цей роман розпочався не з першого погляду. “Королю Америки” довелося доводити свою прихильність не пустими словами, а словами покладеними на музику.

Любов описують різними епітетами, бо відчувають по-різному, їхню ж можна окреслити словом – бурхлива. Вони ревнували, сварились, били посуд, а вночі пристрасно горнулися в обійми один одного. Такий буревійний роман Голівуду і такі жадібні амбіції до слави у кожного із них, які у результаті стали причиною їх розлучення.

Їх об’єднала її хвороба. Він кинув все, що мав в Америці і прилетів до неї в Лондон, неначе і не було цих довгих років розлуки. Наймав кращих лікарів, співав найніжніших пісень, купував найдорожчі лікарства, але все це було дарма. Вона померла 1990 року прикутою до ліжка, останніми словами на устах якої було: “Я так втомилася…”

Ми так часто чуємо, що любити – це не ревнувати, це – довіряти. А я так часто усвідомлюю, що навіть всупереч нашим ревностям, усе можна здолати – разом. Любити – це не народитися один для одного, це  – виховувати один одного.

На початку роману  її добра подруга Лана Тернер сказала: “Врахуй, цей сучий син не вміє любити”, а наприкінці життя Ава Гарднер призналися своїй доглядальниці, що нікого так не любила, як Френка Сінатру.

ImS_oIjcLN0

5nmKbQLUPrg

Любов – це життєве світло. І як яскраво йому світити залежить тільки від нас!