love-38

Любити у Франківську: Аня і Андрій

Ми записували цю розмову порізно та в якісь моменти, слухаючи їх я усвідомлювала, як гармонійно сплітаються їхні почуття, наміри, цінності і погляди. Андрій – стриманий, прагматичний і з прекрасним почуттям гумору, Аня – розважлива, поміркована і дуже чесна. У цій історії дуже багато віри та розуміння, що сім’я – це не тільки “ми”, а й те, що нас оточує. У цій історії дуже багато турботи.

love-10

Аня

Вік: 33

Місце народження: Чернівці

Хобі: малювання (калякати-малякати)

Я найбільше люблю у ньому:

всьо

Я найбільше не люблю у ньому:

коли він перебиває мене

Ми познайомились…

ВКонтакте. Для мене було принциповим не знайомитися в ВКонтакте, чи на будь-яких інших сайтах,  я була прихильником пізнавати людей вживу, але тут так трапилося, що я отримую повідомлення від людини в такому контексті: ми приїхали у Чернівці, дуже гарне місто, провели успішно турнір. Я довго думала, чи я домовлялася з цією людиною, чи я щось забула. Почала шукати спільних знайомих, а їх не виявилося; місто Франківськ, на той момент, було зовсім невідомим і людей звідти я також не знала. Я не стала уточнювати, що саме мало відбутися, і я просто не звернула на це уваги.

Довгий час, не додаючи в друзі один одного, ми просто спілкувалися «про погоду». Аж якось він сказав мені, що збирається їхати у Чернівці на вєліку. Він приїхав ввечері, я звільнилася з роботи, і тоді ми вперше побачилися. Він так багато пива пив (Сміється), я подумала про щось не надто добре.

А якось подруга зізналася мені, що вважала вже у цей період нас парою: «А Ти що, Аню, не розуміла, що до Тебе приїжджають, як до дівчини?», а я взагалі думки не мала, що можу зацікавити його.

Згодом він запросив мене в похід на гору Піп Іван. У першу ніч, коли ми розклали палатки, Андрійко поставив мені руку на плече, обійняв, і тільки тоді я подумала, що, напевно, йому подобаюсь.

«Ми» з’явилося?

Повернувшись з гір до Франківська, він знайомив мене вже як свою дівчину. Я не суперечила, бо в той момент мала дуже гармонійний і душевний стан, а ближче до вечора Андрій запропонував переїхати. Я була в шоці. Для нього це було простіше. І в той момент, я відчула, наскільки я ускладнюю все це. З одного боку – страшно, а з іншого – виникло питання: як пізнавати людину далі? Якщо зустрічатися на відстані, то можна провести багато часу, так і не пізнавши один одного. І я вирішила переїхати.

love-28

s-1

Про кохання:

Кохання – це, в першу чергу, повага та розуміння.

Раніше, якщо Ти закохувався, Ти щось з себе робив чи корчив, то у нас із Андрієм все розпочалося із природньої поведінки. Я не намагалася йому сподобатися. Цей момент намагання приховує своє справжнє і додає несправжнє. І коли це несправжнє не може більше існувати – вилазить істинне. Після цього Ти починаєш боятися, припиняєш сприймати себе повноцінно.

Про материнство:

У мене був депресивний стан, ще до знайомства з Андрієм, коли я змирилася, що буду жити без дітей, бо вже пізно. І я зустрічаю Андрія, і він говорить про дітей, що хоче їх – це  кльово.

Його стан передається мені. Тому, коли я завагітніла, я була спокійна. Мені здається, що це велике «спасибі»  Андрію за атмосферу, яку він створює зараз.

Я думала, із вагітністю настануть великі зміни, і до всього доведеться звикати, але ні, у нас все виходить. Якщо щось змінюється, то ми легко до всього адаптуємось. Думаю, це пов’язано із усвідомленням, що життя не може іти одним ритмом, завжди щось буде мінятися, доля може підсовувати випробовування, і це нормально. Таке розуміння не ставить Тебе у шоковий стан.

Що найбільше подобається у Вас?

Всьо.

love-1

Андрій

Вік: 31

Місце народження: Івано-Франківськ

Хобі: спорт

Найбільше люблю у ній:

посмішку

Найбільше не люблю у ній:

(відповідь на це питання я очікую до сих пір)

Ми познайомились…

Це було два роки тому. Я займаюся Алтиматом, і ми з командою вирішили «завезти» цей вид спорту в Чернівці, щоб там знайшлися свої люди, які б почали цим займатися. Ми зробили зустріч у ВКонтакте і розмістили цю інформацію на подібній групі до нашого Типового Франківська – Чернівці Крихітка, і Аня відмітилася, що прийде. Вона мені сподобалася по фотографії і я вирішив написати на пряму. Написав, а згодом приїхав. І це було дуже прикольно, бо в цей день по всій Україні був вело день, і я поїхав на велосипеді до Чернівців.

Згодом я запросив її піти в гори і саме в цих горах у нас зав’язалися симпатія. В нас не було такого «конфєтного» періоду, коли Тебе дівчина перевіряє чи Ти її в кіно зводиш, на перше і друге побачення. На той момент було усвідомлення, що це два різних міста, а відносини на відстані – це складно. Тому, коли ми спустилися з гір, поговоривши відверто, Аня погодилася переїхати. Це була декларація намірів, а не ультиматумів.

«Ми» з’явилося?

Насправді, цього відчуття до сих пір немає. Часом, коли зустрічаєшся з дівчиною, то маєш бажання затягнути її в свою орбіту, в нашому випадку такого немає. Вона до сих пір є Анею, ми з нею йдемо, як подружжя, але в той же час у нас є розділені обов’язки.

s-2

MtSgZWIY-fE

Про стосунки та сім’ю:

Для мене у стосунках важлива наявність уваги, а для Ані вона особливо важлива. У неї слуховий апарат, тому, коли я повернуся в сторону, при цьому говорячи, вона не чує мене. Я повинен завжди тримати з нею зоровий контакт, якщо хочу, щоб вона мене почула. Це здається такою маленькою деталлю, та дуже важливою для нас.

Ці стосунки наповнюють мене, бо коли Ти живеш в квартирі – Ти живеш один, а коли Ти живеш з сім’єю – Ти живеш в місті.

Про батьківство:

Я не знаю, як готуються до того, аби стати батьком. Ми вже батьки. Воно так штовхається, ми з ним спілкуємось.

Думаю, найбільша помилка батьків – це прагнення дати дитині все найкраще, чого не було в них і перестати жити для себе.

Що найбільше подобається у Вас?

Я не можу сказати за пару, бо не бачу, як ми виглядаємо збоку, але у спільних справах мені подобається наше спільне захоплення спортом та міські прогулянки.

 * * *

Розмовляла – Кушнір Юлія

Фото – Настя Куберт