с+м

Історії, які варто чути

У якісь правильні моменти життя з’являються ідеї, які втілюються у життя, у якісь правильні моменти зя’вляються люди з щирими, трагічними, натхненими історіями, які варто не тільки слухати, а й чути. Мустафа з Криму, Саша з Донбасу та їх об’єднує одне – вимушене переселення із землі, яку всі ми для себе окреслюємо – Україною.

мустафа

Мустафа

Вік: 16 років

Місце народження: Узбекистан, Наманган

 Рідне місто: Бахчисарай

Остання річ, яку я взяв з собою: Коран

 

Початок

Все почалося із лютого місяця. Весь наш народ вийшов на майдан, біля ради Криму, де почався мітинг, але голова нашого Меджлісу сказав: давайте розійдемося, щоб не пролилася кров. Наступного дня уже з’явились «зелені чоловічки» і повісили прапор Росії.  З історії видно, що  кримські татари постійно заважали наводити свій лад в Криму. І ця історія знову повторилася. Ми змушені знову виїжджати. Це страшно!

Переїзд

Ми не змогли змиритись і виїхали з Криму добровільно. В якісь моменти ми думали, що все ще повернеться,  що люди порозумнішають, а так не сталося.

Моєму дідусеві, Дiляверу, було 5-ть років, коли відбулася перша депортація. І він завжди про радянську владу відкликався погано. Батько розповідав, що одного разу, він прийшов до дідуся і сказав, що Брежнєв помер, дідусь тільки подивися на нього і сказав: алкоголіком ж він був!

Про контраст цінностей:

Різниця між людьми в Криму і на Західній Україні безумовно є. В Криму російська ментальність завжди була присутня, а тут, на Західній Україні, відчувається, що думки, погляди – більш європейські. Люди добріші, свободолюбиві і культурні.

У Криму нас часто запитували, що дала нам Україна. Вона дала нам найголовніше – свободу.

Про майбутнє:

Усі тільки й говорять про повернення, а я думаю варто діяти. От Мустафа Джемільйов, голова нашого меджлісу, їздить в Швейцарію, Америку, розповідаючи про наші проблеми. Чубаров хоче, щоб ми стали корінними жителями України, нам видали марки, де написано:  кримсько-татарський народ – корінне населення Криму України.

А я собі думаю, хто, якщо не я?! Я повинен вивчитися і повернути його.

Мені найбільше подобалось в Криму…

…коли із друзями ми брали велосипед і завжди їздили  по Криму. У нас було все: поля, степи, гори і море. Крим – це як Світ у мініатюрі. І, коли Ти залізав на якусь із гір, Ти відчував вітер, певним чином, Ти ставав свідком свободи. В такі моменти хотілося сидіти і просто мовчати.

Я б хотів побажати Вам…

…бути собою.

 саша

Саша

Вік: 11 років

Рідне місто: Дебальцеве

Останню річ, яку я взяла з собою:

Нічого. Ми були з пакетом документів і морською свинкою

Початок

Збираючись зранку в школу, почало мигати світло. Я подивилась у вікно і побачила снаряди, які почали вибухати. Разом з братом і сестрою, ми почали швидко збирати речі, щоб заховатися у підвалі, бабуся в цей час була в Харкові.

Ми жили у підвалі три тижні: без світла і тепла. Згодом приїхали волонтери, які  сказали, щоб нас швидко вивозили звідси, бо приїжджають козаки. Козаки були гіршими, аніж ДНР. Вони ходили по квартирах і заставляли людей віддавати все своє  майно.

Переїзд

Спершу ми поїхали в Краматорськ, але і там почалися авіанальоти. Після цього, один із волонтерів, збирав групи в Київ, Харків і сюди, на Західну Україну, де хтось потрапив в дитячий інтернат, хтось у дитячі табори Карпат, а нам, мабуть, пощастило, бо запропонували окрему кімнату у Дрогобичі.

Мені найбільше подобалось в Дебальцевому…

…в принципі все. Маленькі, спокійні вулиці. Дебальцеве рахується містом енергетиків, де всі знали один одного і допомагали один одному, коли потрібно.

Я б хотіла сказати…

…, що Вам безмірно пощастило тому, що Ви не пережили те, що пережили ми.

* * *

 Фото – Іра Мутка