jk-12

Любити у Франківську: Іванка та Ігор

Ми записували цю розмову у день їхньої річниці. Ця історія вкотре переконує, що у любові немає географії. Вона з Франківська, він з Луганщини. Вона – мудра, відважна і покірна йому, він – відданий, глибокий і до безмежності закоханий у неї. Їх не об’єднали обставини, люди чи навіть соцмережі, їх об’єднала любов. Любов за якою, у чистому вигляді, я чи не вперше мала змогу слідкувати.

jk-15

Іванка

Вік: 25 років

Місце народження: Івано-Франківськ

Хобі: музика

Я найбільше люблю у ньому:
розуміння, ніжність, творчість і дотепність

Я найбільше не люблю у ньому:
коли він «зависає» у телефоні

Ми познайомились…

…через соціальні мережі, два роки тому. У мене був такий період у житті, коли я сказала собі, що перестаю шукати, бо всі спроби побудувати відносини були невдалими і я розчарувалася. Тому, як то буває у дівчат, я перестала  приміряти прізвища, і якраз у той момент з’явився Ігор. І коли він з’явився, я абсолютно не почала ставитися до нього, як до передбачуваного майбутнього. Я була собою. І в якісь моменти я думала, що ця відкритість його злякає, але так не сталось.

Протягом місяця ми спілкувалися по телефону і через деякий час, він запросив мене у молодіжний табір, щоб я там поспівала і пограла. Цей табір знаходився у Луганській обл., м. Первомайськ, рідному місті Ігоря, і, здавши останні екзамени в університеті, я поїхала. Там, після місяця спілкування, ми вперше побачились.

Ігор взагалі не був моїм типажем. Але я думаю, що це дуже хороший момент, бо як тільки дівчина знаходить свій тип, вона закохується одразу у зовнішність, її засліплює і вона перестає аналізувати внутрішній світ людини, перестає думати, а чи я хотіла такого чоловіка для себе по характеру. Тобто, вона концентрує усю свою увагу на зовнішності. У моєму випадку, я впершу чергу закохалася у характер Ігора.

І одного вечора, спілкуючись біля вогню, я сказала, якщо ми дійсно почнемо будувати відносини, (ми живемо за півтора тисячі кілометри один від одного) то це дуже великий ризик, але якщо таки наважуватися робити це, то ці відносини повинні бути серйозними. Тому, що просто дружити, витрачати час і дурити одне одного не хотілось. І все те, що я говорила того вечора, було і в нього на думці, тобто це не була примусова розмова. І ми вирішили ризикнути.

«Ми» з’явилося?

Фактично того вечора біля вогнища з’явилося це відчуття. Пам’ятаю, коли я сіла в поїзд і від’їхала, відчула, як повільно, артерією розтягувалось і наче відривалось моє серце. Було настільки боляче, що я в житті ще такого не переживала. В той момент я подумала: може, це така сліпа закоханість у 23 роки?! (Сміється)

Про одруження:

Тут, у Франківську, ми не хотіли жити тільки для себе, ми хотіли розвивати відносини з іншими людьми, щось змінювати у Світі і місті. І ми зрозуміли, що там, у Луганську, є більше потреби у цій зміні, там немає таких  можливостей розвиватися, як тут, але там є потреби змінювати людей, суспільство і культуру. Ми вирішили, що присвятимо себе служінню людям, переїхавши жити у Луганську обл.

У травні ми планували весілля у Первомайську, але почалися всі ці сумні події і нам довелося кілька разів переносити дату. А в кінцевому результаті, нам довелося перенести святкування сюди, на Західну Україну, бо на той момент там було вже небезпечно.

jk-2-2

Про буденність:

Ми чули багато легенд про буденність. Мені здається, що люди самі її створюють, тому що ми творчі люди,  ми завжди урізноманітнюємо  життя, ми творимо самі життя. Так само й кожна людина: або живе в буденності , або не живе. Це її вибір.

У кожного є проблеми, але якщо їх боятися, Ти ніколи не зробиш вибору у житті. Тобто ми розуміли, що все в житті – це вибір, і якщо ми вирішуємо не просто жити разом як сім’я, ми вирішуємо відректися від себе. Тому що, коли люди одружуються, вони стають одним цілим, вони живуть одне для одного. Я не можу сказати, що це – тюрма, що це – не свобода, тому, що для мене це не так. Бо коли я, задовольняю потреби свого чоловіка, а він мої – ми щасливі від цього. Людина тільки тоді щаслива, коли вона віддає.

Про жінку в подружжі:

Якщо слідувати тому, як радив та приписав людині Бог, то Він сказав, що жінка – помічниця, і повинна коритись чоловікові. Жінки доволі часто протестують: «Як коритись?», «Нас же принижують». Я вважаю, що вміти скоритися – це дуже сильна риса характеру. Тому, що слабка людина не зможе підкоритися. Підкоритись зможе тільки сильна духом людина, залишаючись при цьому собою. Жінка, коли скорюється чоловікові, тільки тоді стає жінкою.

Про любов:

Любов не знає егоїзму. Там де починається егоїзм – завершується любов. І коли люди говорять, що пройшла любов, я не вірю в це. Любов не проходить. Мабуть, проходить те відчуття, коли Ти перестаєш робити вибір любити цю людину.

Ми для себе зрозуміли, що любов – це відданість один одному, яка є для нас щасливою самопожертвою.

Я б сказала Тобі зараз, Ігоре, що…

…Ти найбільше чудо, яке сталося зі мною у житті.

jk-3-2

 Ігор

Вік: 26 років

Місце народження: Первомайськ, Луганська обл.

Хобі: музика

Я найбільше люблю у ній:
те, як вона вміє сміятись, веселитись, мотивувати і любити мене

Я найбільше не люблю у ній:
коли вона «мінусує». Тобто, коли у нас є певні випробування і вона одразу думає, і говорить про погані наслідки, які можуть трапитись.

Ми познайомились…

Звучатиме, мабуть, банально, але в інтернеті. У певний період життя у мене з’явилася звичка додавати музикантів, яких я «зустрічав» у мережі. Я побачив профіль Іванки через якихось спільних друзів. Мені стало цікаво і я додав її, а згодом й забув. А якось вона мені призналася, що переглядаючи список друзів, їй набридло, що хлопці її додають, щось пишуть, і вона мені написала: «Привіт, що Тобі треба?».

Згодом у нас зав’язалося спілкування, і я запросив її у табір, де я був менеджером – поспівати. І там ми остаточно зрозуміли, що один одному ми дуже подобаємося. Щоправда, коли вона їхала, ми не знали, у що все це переросте, тому дуже обережно поводилися.

А потім на третій місяць після знайомства, я зробив їй пропозицію. Я був впевнений у людині, у її словах і діях, врешті-решт, я зрозумів, що вона не обманює мене ні в чому. І завдяки тому, що за короткий проміжок часу я зумів дізнатись, хто така Іванка, я насмілився освідчитись.

Ми «з’явилося»?

Це було якось легко і не примусово. Думаю, ми обидва були готові до одруження. Дорослі люди, які знали, що вони хотіли від життя. Тому, не було переходу від «не ми» і «ми».

Про одруження:

Ми планували одружитися, коли Іванка завершить магістратуру, або весна, між екзаменами, а потім подумали, що це надто важко буде, або ж восени. Збирали гроші і планували побратися на тому ж озері, де ми познайомились.  Але події розвивалися у країні дуже стрімко, тому ми вирішили подати заяву на розпис. І коли Іванка приїхала розписуватися, 6 травня, то вже стояли блокпости із автоматчиками. В якийсь момент ми зрозуміли, що весілля треба переносити. Тому, ми змінили плани і домовилися відсвяткувати цю подію під Калушем у колі найближчих. Моя сім’я і кілька друзів, які бусом їхали з Первомайська до нас, виїжджали із літніми речами, сподіваючись повернутись. Але так не сталось.

Про чоловіка в подружжі:

У кожного чоловіка є своя гордість. Коли дружина на чомусь наполягає або вмовляє, то чоловіки, зазвичай, або протестують і утискають дружину, або мовчки виконують. І я виховав у собі в цьому подружжі бажання знаходити спільні речі і висновки, які б задовольняли нас обох. Не ображатися і не сердитись, коли вона хоче від мене щось, чого я, як чоловік, природньо не хочу робити.

Я завжди кажу Іванці, що у нас немає проблем, у нас є питання, які треба вирішувати. Бо якщо Ти переживаєш, хочеш виговоритись – це добре, зроби це, а тепер давай вирішимо це питання, щоб завтра не слухати це знову.

Чоловіки більш здатні до системного  і стратегічного мислення. І, як на мене, головне наше завдання – це підтримувати напрямок руху сім’ї в цілому.

jk-20

Про віру:

Я думаю, людина, яка вміє бути вірною, вона зможе довіритись й іншій людині. Тому, якщо, наприклад, я не вірний, я автоматично буду підозрювати свою дружину в цьому. І здатність, тобто дорослість, бути вірним і налаштовувати себе на це в будь-яких обставинах допомагає довіряти і вірити, що моя дружина така ж у відношенні до мене.

Про любов:

Любов починається з відчуттів, емоцій, взаємної симпатії, а потім продовжується вибором – продовжувати симпатію і цю любов чи ні. Тому що люди змінюються впродовж життя і якщо не працювати над  тим, щоб підтримувати стосунки і кожного дня не робити те, що буде зближувати Вас, тоді нічого не вийде.

Я б сказав Тобі зараз, Іванко, що…

…за цей рік Ти мене шокувала, і життя після нашого з Тобою весілля – це сюрприз. Тому, що я очікував набагато більше напруги і проблем, які довелося б долати, а отримав настільки легкі, радісні і піднесені відчуття поруч із Тобою.

* * *

Розмовляла – Юлія Кушнір
Фотограф – Настя Куберт